Знаючи, що по двох напрямках живуть Капелюшник та Шалений Заєць, Аліса вирішила з’ясувати, хто живе у протилежному напрямку від Герцогині. А до Шаленого Зайця вона піде, як тільки набереться сміливості.
Пройшовши під деревом на якому щойно бачила Кота Сміюна, вона попрямувала стежиною, сліди на якій вказували напрямок з якого вона прийшла.

- Яка дивна річ, - думала Аліса. Здається у цьому місці всі дійсно божевільні. Але інтерес до усього нового лише піддавав їй хоробрості йти вперед.

Стежка у кінці дороги привела її до будинку. З вигляду він був схожим на спіраль, тому одразу було важко зрозуміти де його двері. Ступивши перший же крок, Аліса готувалась спуститися вниз. Але на її подив вона попала на верхній поверх. Її очам відкрилась кімната, де стояв масивний стіл, крісла, і повні книжок шафи. Це була величезна бібліотека.
Аліса роздивляючись полиці зробила перші кроки. Тут крісло, що було розвернене спинкою до неї зі скрипом від’їхало, з нього зійшла Сова. Вона рушила спиною вперед у напрямку Аліси. Здавалось, що Сова ходить задом-наперед. Порівнявшись з Алісою вона зробила ще один крок, щоб опинитися перед дівчинкою. 

- Доброго дня, пані Сова! Вибачте, що налякала Вас, - Аліса завмерла під поглядом, що пильно її роздивлявся.

- Хм, що привело тебе сюди?

Сова, рухаючись задом-наперед обійшла усю кімнату і сіла на своє місце.

- Нуж бо, йди сюди, сідай!

Аліса попрямувала звичним кроком до столу , думаючи, що всі тут віддають розпорядження. Сіла у крісло навпроти.  Якби хтось зайшов у двері, то подумав б, що то Аліса приймає Сову.

- Бачте, шановна, я погналася за Білим Зайцем і згодом опинилась тут. Я гуляла місцевістю, бо мені цікаво зрозуміти, де саме я опинилась.

- То ти вже з кимось спілкувалась?

- Так, я зустрічала місцевих мешканців. Всі здаються такими дивними. Все зовсім не так, як на поверхні землі, - Аліса з усіх сил старалась підбирати правильні слова. Тут всі так швидко ображаються!

- Ну, дитинко, ти повинна вже розуміти, що у світі все не таке, яким здається.

- Тому Ви ходите задом-наперед?, - вирвалось у Аліси. Вона вже шкодувала, що не вміє себе контролювати.

Сова розсміялася: Не існує вірних чи хибних рішень і дій. Чи тут чи на поверхні ти маєш сприймати все таким, яким воно є.

- Ви хочете сказати, що я нічого не розумію, бо ще мала? Алісі так і кортіло надкусити шматок гриба у правій руці, щоб вирости.

- Ні, я тобі кажу, що все у житті буде залежати лише від твоєї точки зору, не дивлячись на твій вік. І погляди ці з віком будуть мінятися. Такий цикл життя, як спіраль. Все плавно перетікає з одного погляду у інший, але всі вони вірні, бо твої.

Тут позаду Сови з’явилася знайома посмішка, а згодом і ціла голова Кота. Він похитав нею, підморгнув Алісі і почав танути. Аліса про себе подумала, що не боїться побачити Шаленого Зайця. Слова Сови переконали її в тому, що можливо він не такий, як про нього кажуть. Їй кортіло якомога швидше отримати цю свою точку зору, хоч вона не цілком розуміла, що це таке. 
Сова тим часом роздивлялась Алісу і розуміла, що та хоче піти геть. Вона підвелась і вже звичним кроком задом-наперед попрямувала до виходу. Вона покликала Алісу за собою.
Дівчинка хотіла вступити у двері, як розвернулася і зробила крок задом наперед, як і Сова. Вони обоє опинилися біля входу у дім. Сова відкрила двері і промовила:

- Роби завжди те, чого тобі хочеться. Не гай свій час на те, що не приносить тобі задоволення. А тепер біжи, тебе ще стільки всього чекає! Вона так само, як і Кіт підморгнула Алісі.

Та попрощавшись рушила у сторону, де був розташований дім Шаленого Зайця. По дорозі Аліса розмірковувала над словами мудрої Сови: речі, погляди. І все думала, про спіраль життя.