Задум видання словника-цитатника “Гра” був у створенні книги для альтернативного читання-споглядання. Її можна описати як цитатник, як словник, як каталог художніх робіт, як двомовне есе-гру, як спробу вийти за межі словесної мови. Видання увібрало в себе різні види подачі інформації. Воно не ілюструє роман Герман Гессе “Гра в бісер”, ба більше - не ілюструє ідею гри, а має на меті розповісти про гру іншою мовою - візуальною. Чому цей роман не потребує ілюстрування сам по собі?
Будь-який переклад, перевидання з новими ілюстраціями літератури є нічим іншим як інтерпретацією. Що залишається від книги, коли її безліч разів інтерпретують? За що люди цінують конкретний твір, не звертаючи уваги на те, ким є перекладач чи ілюстратор? Завжди лишається її суть - те, що можна висловити будь-якою мовою, будь-яким виразним засобом, без прикрас. Перевидання книг з новими ілюстраціями не додає нічого змісту книги ось чому:
1. Якщо ілюстрації впливають на сприйняття тексту, то навіщо відводити читача від сприйняття чистого тексту з вуст автора? Тоді вони не потрібні.
2. Якщо ілюстрації не впливають на сприйняття тексту, тоді також вони не потрібні, це марна робота.
Поряд з такими творами, як “Гра в бісер”, ілюстрації були б лише другорядним тлом. Є недоцільним робити ілюстративний ряд до повного тексту, бо текст сам говорить за себе. Ця книга пропонується читачеві як перевидання фрагментів “Гри в бісер” в перекладі іншою мовою - графічною, як це роблять гравці в бісер, перекладаючи та поєднуючи різні ідеї та процеси з мов одних наук чи мистецтв на мови інших.
За романом, гравцям на початку партії давали теми, над якими треба було помедитувати, подумати і потім їх розвивати, варіювати. Читачеві пропонується проробити те саме зі змістом нового видання. Нижче наведена одна з основних “мовних” ідей, роздуми над якою поклали початок розробки нової книги про гру. Також це добрий приклад, куди може зайти думка, якщо залишити для неї простір та час:
Ми сприймаємо спів птахів як музику, хоча це мова. Якщо дуже абстрагуватися або взяти геть невідому нам мову, то вона теж буде музикою. Для птахів так точно. Причому музикою інструментальною, а не співом. Між мовами немає меж: мовлення це чи спів, чи інструмент, чи текст, чи зображення. Мовлення відрізняється від набору звуків лише тим, що певним наборам звуків ми надали сенс і назвали їх мовою. Таким чином, можна надати сенс будь-чому і це буде мовою. Я не знаю, про що музика іспанською, бо я не знаю іспанської, але невже дійсно не знаю, про що? Про те саме, що й інструменти. Люди співають в скрипковому і басовому ключах. Скрипка співає в людському ключі. Чи є між ними різниця?
Авторське переосмислення твору Германа Гессе полягає у суб’єктивному відборі цитат, які найвлучніше відображають основні теми та ідеї роману. Нову книгу оформлено в форматі словесно-графічного словника: заголовки кожної сторінки - це поняття-теми, які піднімаються в романі “Гра в бісер”, набірна смуга вміщує уривки з роману, у яких розкривається дана тема, ілюстрації слугують перекладом цитати або поняття, якому присвячена сторінка, графічною мовою. Передбачається, що “словниковий” виклад художнього твору спонукатиме читача задуматися про те, що мова і висловлення можуть бути не лише словесними. Шукаючи поняття-теми за алфавітним покажчиком, читач помітить, що кожному поняттю відповідає не один фрагмент твору, і навпаки - в кожному фрагменті охоплено декілька тем, що переплітаючись, охоплюють мало не все людське буття. Також спостереження за структурою макету, за співвідношеннями текст-поняття-зображення може наштовхнути читача на думку, що в оригінальному тексті не всі теми висловлені прямими словами, часто потрібно читати між рядків. Ілюстрація та структура дозволять повніше пережити досвід від читання “слів”, заповнити недосказане.
Мова - це одна з тем “Гри в бісер”. Концепція гри - це існування універсальної мови, яка об’єднує різні науки та мистецтва та зводить поняття з різних сфер до спільного знаменника. Книга “Гра” ставить на меті демонстрацію понять-тем роману двома мовами - словесною та візуальною, відбір та сортування їх за чіткою ієрархією, чисте композиційне розташування елементів на сторінці за модульною сіткою. Вона не претендує на те, щоб називатися перевиданням художнього твору, “Гри в бісер” Германа Гессе, вона є спробою “зіграти партію” гри методом синтезу літератури, математичного розрахунку та живопису для розкриття конкретного поняття. Тобто інформаційне наповнення книги було взяте з оригінального роману “Гра в бісер”, а ідейне, конструктивне наповнення побудоване з використанням принципів гри, описаної в цьому творі. Нове видання - це обрані цитати, які розкривають суть книги, при цьому даючи читачеві заново пережити досвід читання “Гри в бісер” і залишаючи пустоти - простір для медитативного осягнення прочитаних фрагментів.
Для художнього оформлення книги обрано стиль модерн. Це пов'язано як зі змістом роману Германа Гессе "Гра в бісер", який переосмислено у цій книзі, так і форматом такого переосмислення. Модернова композиція книги, що нагадує каталоги репродукцій картин, стирає грань між тим, що ми вважаємо книгою для читання, а що альбомом для розглядання зображень. У цьому виданні і зображення, і текст - рівноцінні герої, вони одночасно тотожні, протилежні та взаємно збагачують одне одного. Важливим елементом композиції є негативний простір, який не просто є винаходом модерної типографіки і тому був обраний для цього оформлення книги, а також те, що пустота між вишколеним текстуально-візуальним наповненням суголосна темі споглядання, медитації, яка є одним з важливих чинників становлення головного героя, магістра гри в бісер. Без дисципліни, без пауз та самоаналізу будь-який розвиток - не більше, ніж ілюзія, він просто не витримує випробування часом. В цьому контексті звернення до типографіки початку минулого століття не видається випадковим.
Контакт автор-читач - це, перш за все, обмін інформацією. У сучасному світі інформація оточує нас усюди: після входження людства до цифрової ери, текст перестав сприйматися як єдиний спосіб передачі інформації. Нині що завгодно є інформацією, відтвореною та сприйнятою різними способами та органами чуття. Традиційна література також здатна вийти за межі суто текстуальної мови, шукаючи собі нового читача - візуального, тактильного, аудіального. Зрештою, навіть “школа життя” - це не книги, це все, що нас оточує. Традиційна освіта та поняття освіченості трансформуються, щоб ставати більш актуальними та доступними для сприйняття кожним, ідеї з усіх сил шукають нових методів вираження. Цей феномен сам по собі є модерновим, таким є наше життя, такою є гра в бісер з однойменного твору Германа Гессе. Саме тому було прийнято рішення перевидавати “Гру в бісер” саме таким чином, переосмисливши значення та співвідношення мовних одиниць, необхідних та, найважливіше, достатніх для вираження суті даного художнього твору.
